У чому полягає молодіжна робота в Церкві? Це, перш за все, місія серед таких же молодих, як ви самі.

Своїм прикладом життя, благородними прагненнями, благочестям, а також готовністю допомогти своєму товаришу стати на шлях  справжньої віри ви можете підштовхнути малоцерковних чи невіруючих людей прийти до Церкви. За вашою поведінкою в суспільстві дуже чітко і ясно спостерігають, і будь-який невірний крок є “каменем” не тільки “в ваш город”, але й в “город” всієї нашої Церкви і може бути причиною того, що конкретна людина не ходить до Церкви, власне, через вас. Є країни (наприклад, Болгарія), де переважна більшість православної пастви — це молоді люди. Їх не виховували в вірі. Вони самі знайшли Христа і Його Церкву, і тому їх віра не є механічною, а живою. Тому ніколи не забуваймо пораду преподобного Серафима Саровського: “Спасися сам, і навколо тебе тисячі спасуться”,— бо люди бачитимуть  нашу ревність, наші добрі діла, чисте серце і живу віру.

Не лише ревні молитви, відвідування храмів Божих і справи милосердя під силу молодим. Все це, звичайно, необхідне, але цього недостатньо. Кажуть, що “молодь — наше майбутнє”. І це правда. Бо християнський шлюб повинен і може дати Церкві юне покоління, виховане у страху Божому і за заповідями благочестя. Повернути світові правильне розуміння шлюбу можуть тільки християни, до того ж багато залежить від тих, хто лише починає шлях подружнього життя чи готується стати на нього.

Церква — це велика родина, а сім’я — це мала  церква. За словами прп. Паїсія Афонського: “Коли зникне християнська сім’я, зникне

все — і чернецтво, і священство”. Треба дивитися на сім’ю не як на обтяжливі окови, а як на школу благочестя, любові, працьовитості, вір-ності, терпіння.

В жертву Богові треба приносити все найкраще, в тому числі і найкращі роки життя. І хоча як останній, так і перший у притчі Спасителя мають однакову нагороду, але кожен повинен пам’ятати, що ніхто не знає свого останнього дня, тому кожну хвилину свого життя ми повинні намагатися використати з максимальною користю. Мо-лодість — найкращий час людини і найкращий час для служіння Богу.

Тим, що Церква багата святістю, ми зобов’язані материнській молитві, батьківсь-кому благословенню, християнській теплоті сімейних стосунків. Наприклад, бабуся, сестра і брат святителя Василія Великого причислені до лику святих, а святитель Григорій Богослов вважав себе вічним боржником своєї матері.

Окремо треба сказати про нові засоби транспорту, комунікації, інформації. Вони роблять світ маленьким, а нас всіх — населення різних континентів — близькими сусідами. Найновіші досягнення і винаходи, зокрема, такі, як Інтернет, повинні використовуватися нами лише на добро. Це теж є справою молодих, оскільки більша частина людей старшого віку з різних причин не дуже схильна користуватися цими речами. А серед молоді є багато тих, хто цікавиться новинками і може багато зробити, використовуючи досягнення науки і техніки. Ми знаємо, що в Інтернеті є окремі православні сто-рінки — офіційні сайти Української Православної Церкви, деяких єпархій. Ми також маємо можливість для швидкого і якісного спілкування не лише телефоном, але й більш досконало і сучасно — електронною поштою. Отже варто використовувати ці хороші винаходи людства у церковних інтересах, для залучення нових людей, для організації нових цікавих справ та обміну досвідом.

Наша Церква потребує молодих і розумних людей, які зможуть встояти у своїй вірі. І нам необхідно ділитися досвідом, переймати навики і напрацювання наших братів в інших Помісних Православних Церквах. У цій справі не повинно бути меж і поділу на нації. Все те, що успішно робиться православними в інших країнах, зокрема, Росії, Польщі, Сербії, Болгарії, Греції, а також у Прибалтиці, Америці і Африці, повинно вивчатися нами і засвоюватися.

Але молодь залишається молоддю. “Блаженний, хто змолоду був молодим”, — говорив поет. Шлях до мудрості, досвіду, безперечно, лежить через помилки, тимчасові розчарування, болючий пошук Світла і Добра. Але після падіння людина повинна обов’язково вставати. Тому і премудрий Соломон каже: “Радій, юначе, у твоїй молодості, і нехай серце твоє зазнає щастя за днів твого юнацтва; іди, куди тебе веде твоє серце, за тим, що чарує твої очі, але знай, що за все це Бог на суд тебе поставить. Гони тугу з твого серця й віддали від себе лихо; але і молодість, і чорний волос — марнота” (Екл. 11, 9–10).

Високопреосвященніший АВГУСТИН, Архієпископ Львівський і Галицький