У Царство Небесне є дві дороги: одна вузька, або скорботна, поєднана з розіп’яттям плоті — дорога до вічного життя, й інша — простора, тобто гріховна, про яку Спаситель прямо сказав, що вона веде у загибель.

Ми часто плутаємо ці дві дороги і, прямуючи широкою доро-гою, думаємо, що йдемо вузькою, і чекаємо нагороди. Ось, наприклад, трапилось з людиною якесь горе. В чому вона повинна шукати причину, як повинна вести себе? Звичайно, людині треба замислитись: а чи не сама вона накликала на себе зло, можливо, Господь спонукає її до покаяння? Але вона і не думає про каяття, а лише скаржиться на долю та ближніх. Чому ми так поводимось? Мабуть, тому, що не знаємо, якою дорогою йдемо. Якщо б мали про це повне уявлення, тоді, напевно, наша думка про самих себе змінилася б, і ми надалі стали б уважнішими до свого життя і до своїх вчинків.

Ось яке визначення вузької дороги дав нам один досвідчений подвижник благочестя: “Ми, пообі-цявши йти вузькою дорогою і скорботним шляхом, насправді йдемо просторою дорогою. В чому полягає вузька дорога. Вона полягає у стриманні бажань, безперестанній молитві, у благодушному терпінні насмішок і лайок, у приборканні злої волі і, нарешті, у смиренні. “Блаженні ті, які ходять цією дорогою, бо їхнє є Царство Небесне”.

Подивимося на себе: чи йдемо ми вузькою дорогою? Чи маємо стриманість, усердя до молитви? Чи маємо смирення, терпіння, любов до ворогів та інші чесноти, які повинен мати християнин? Якщо ні, то хоч з цього часу змінимо думку про себе — усвідомимо себе грішниками, недостойними милостей Божих. Інакше, до чого приведе нас гордість і інші гріхи, пов’язані з нею? Очевидно, до того, що через неї ми втратимо благословення Боже, бо Бог гордим противиться.

Підготувала Л. Хоменко